Свято Стрітення

Свято Стрітення

            «ЗИМУ ПРОВОДЖАЄМ, ВЕСНУ ЗУСТРІЧАЄМ»

                  Ведучий

Доброго здоров’я , любі друзі,

Всім, хто у господі,

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

                  Ведуча

Стрі́тення, одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 15 лютого.

Це свято принесення Святою Дівою Марією сина  Ісуса до Єрусалимського Храму.

А у народі - Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною.

                 Ведучий

      Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами, а вже почався відлік лютого – останнього місяця зими. Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежить сніг, а у повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва а до Великодня.

                  Ведуча

У народі кажуть: як лютий не лютуй, а на весну брови не хмур. Хоча він за своїм характером найпримхливіший місяць, та все ж сонечко повертає на весну, поступово день збільшується. Мудро відмічено у народному прислів’ї: «Лютневий сніг весною пахне».

              Ведучий

За християнським народним звичаєм,

ми Стрітення Господнє зустрічаєм!

Як і Святе Різдво

Христос нам об’являє своє Божество.

              Ведуча

На сороковий день по народженню Дитини

Принесла Мати в храм святого свого Сина.

В побожності, в покорі до Божого Закону,

Марія принесла Дитя до праведного Симеона.

В похилих літах, він хотів лиш одного:

Дожити до Стрітення Первістка Бога.

              Ведучий

Сповіщений Духом Святим: Симеоне,

Не вмреш ти, зустрінеш ти Сина земного!

Узяв Симеон Ісусика в руки,

Воздав хвалу Богу,  із радісним духом:

"Ось очі мої побачили Спаса,

Піти я готовий з життя цього часу."

                Ведуча

У нашого християнського народу є звичай , пов'язаний зі святом Христового Стрітення - благословення свічок. На Стрітення люди йшли до церкви і святили свічки, які потім називали стрітенськими, «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Коли була страшна негода, то запалювали цю свічку, і вона оберігала від біди і лиха.

                Ведучий

Ой, громнице-свічечко! Святая водичечко!

 Від біди оберігай наш майбутній урожай!

 Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!

 Свічко-свічечко гори, на діточок укажи!

 В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!

            Ведуча

 Святили на Стрітення крім свічок ще й воду. Ця вода вважається цілющою. Її набирали у невживану посудину і зберігали за образами цілий рік. Вона допомагає від усяких хвороб, нею благословляли синів на службу і будь - кого у далекі небезпечні мандрівки. Нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовисько, домашню птицю та бджіл.

            Учениця

А я у велике свято

Набрала з криниці святої водиці.

Буду умиватися, сили набиратися.

             Хлопчик

В людей веселіють, яснішають лиця.

Їм силу бадьору вертає водиця.

               Учениця

У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.

 Стомлена, змарніла та виснажена від праці Зима, повинна поступитися молодій , повній сил, Весні.

                 Зима

 -О ні! Не цього разу! Не цього року!

 Пригадайте, як довго мені не поступалася Осінь,

я побачила, як ви мене чекали.

Як ви мені раділи.

Я ще не втомлена і не виснажена!

Брати мої, Місяці !!!

         ГРУДЕНЬ

Всі річки тепер в обнові,

Біле скло над бережком.

Ходить грудень по діброві,

Застеляє світ сніжком.

Вишні з інею розквітли,

В білих шубах всі дубки.

Позирають ночі світлі

В розмальовані шибки.

Є вже  саночки новенькі,

Є хороші ковзани,

А мороз веселий дзенька,

Налітає з далини.

            СІЧЕНЬ
Подивись: з початку року 
На землі лежать сніги. 
Скрізь, куди сягає око, 
Кучугури навкруги. 
Вітер снігом б'є в обличчя, 
Засипає снігом дах,
І ведуть між себе січу 
Хуртовини у степах. 
Звір в цю січу попадеться — 
Геть тікає ледь живий. 
І по праву січнем зветься 
 

Місяць другий, зимовий.

           ЛЮТИЙ
Третій місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі.
Гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.

Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.

Танець «Сніжинки»

           Учень

Зимонько-чарівнице, тебе ж ніхто не проганяє! Усі тебе люблять! Але ж є ще й закони природи! Їх вивчали наші пращури, їх вивчаємо і ми:

            Учні

 Як горобці на Стрітення купаються в калюжі, то морозу дожидай і стужі.

- Якщо тепло в цей день і сонячно, то й весна буде теплою.

 - На Стрітення сніжок - весною дощик.

- Якщо відлига – жди пізньої весни.

- Ясна й тиха погода – на добрий врожай.

- Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже.

- Якщо на дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

      Пісня «Ой минула вже зима»

            Весна

 А ось і я – Весна-красна.

Куди ступлю, там сонце сяє,

Усе навколо оживає,

Іду, пробуджую від сну,

Всю землю чарівну!

До вас прийшла я в край краси,

бо рідні вчула голоси.

Зима мабуть втомила вас?

Ви хочете тепла, зеленої травички..

Пісень солов' їв та жайворонків...

Цвіту на молодих деревцях.

То я готова приступити до своїх обов'язків

і оживити природу вашого краю.

          Зима

- Зачекай Весно! Я ще не готова віддати тобі свої володіння !

 Давай змагатися, хто переможе , той і залишиться.

         Весна

-Зимонько, ми ж з тобою споконвічні сусіди,

навіщо ж нам сперечатись, ворогувати?

Ти ж сама знаєш, якщо 15 лютого до вечора потеплішає,

значить, моя пора на землі настає.

Якщо ж стане холодніше, то я поперед тебе ще не стану,

мене ще чекає багато роботи по господарству,

буду мати час підготуватися.

          Птах

- Веснонько, а що нам, пташенятам, робити?

 Ми твого тепла так зачекалися!

 Ми вже хочемо цвірінькати на твоїх сонячних світанках.

 Дай нам свого сонячного неба,

 ми повернемо свої родини з далеких країв

 і разом будемо щебетати про тебе...

         Весна

- Давайте клич своїм родинам! Нехай повертаються у рідні ліси і садочки. А сонячні світанки вже близько - близько!

Пісня  Щебетала пташечка

        Діти

- Скоріш , люба Весно, до нас прибувай,

щоб знову озвавсь соловейками гай.

Щоб знов зеленіли, густіли лани,

щоб сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

А ми всі дівчатка, були у вінках.

         Зима

-Бач чого захотіли!

Зараз я - володарка!

Я залишусь тут назавжди!

Тож тремтіть усі звірі лісові й кожна пташина.

Та і ви – малеча, зі своєю Весною.

Зараз я снігу намету і морозу напущу!

Бо ще силу свою маю і нею скористаюсь!

Ніякого сонця і тепла!

Ніякого пташиного щебету!

Якої там ще зеленої травички?!

Не бачити вам квітів – первоцвітів!

Все засиплю товстим шаром снігу!

Все заморожу! Я так хочу, і так буде!»

Треба мені всю силу зібрати,

Щоб з тобою до бою стати.

           Дитина.

Утікай, утікай, біла зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Вже весна, йде весна-чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

              Учень

-         Не мети, не мети, Зимонько, снігами

Хуртовини не пускай, будь любою з нами.

Повернися у свій час з іграми й піснями.

             Учень

Зимонько, Зимонько, пусти Весну до нашого краю!

Глянь, як всі її чекають.

(Заходить хлопчик-жайворонок із ключиком у руках.)

               Дівчинка.

  Ой, Жайворонку, рання пташко,

Чого так рано з вирію прилетів?

Жайворонок.

 Не сам же я вийшов —

Сам Бог мене вислав.

У праву рученьку

Ключика видав.

Із правої рученьки

Літо відмикати,

Із лівої рученьки

Зиму замикати. 

 А ще по горах сніги лежали,

А по дорогах криги стояли.

Я тії сніги ніжками потопчу,

Я тії криги крильцями поб’ю,

І кубелечко я собі зів’ю,

І в кубелечку діток наведу.

        (Звучить мелодія весни)

                Учень

Тихіше, друзі, послухайте, прихід Весни почала природа!

Прислухайтесь, це ж весняний струмочок співає.

А десь пролісок прокидається зі сну.

Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?

            Пташка

Весна іде! Весна іде!

Весну на приході вітайте!

Вона пісні нам принесе

і рай квітучий.

Квітучу любу нашу Весну зустрічайте!

Танок "Стрітення"

           Учень

 Зимонько! Веснонько!

 Не розходьтеся зі сваркою.

Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям.

Але ти , Зимонько, потрібна в інших куточках світу.

 А зараз час дорогу Весні звільнити.

            Весна

- Скажіть мені, діти, а чи хочете ви бути здоровими?

- Хочемо.

Тоді нумо ряст топтати...кидає ряст...

             Діти

Топчем, топчем ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть!

Іще будемо топтати,

Щоб на той рік діждати.

             Весна

-Ну що, потоптали?

- Потоптали.

- Хвороби прогнали?

- Прогнали.

- Здоровими стали?

- Стали.

- Очка бачуть?

- Бачуть.

- А ротики?

- Весело сміються.

- А ручки?

- Гучно плескають.

- А ніжки?

- Гучно топотять.

              Ведучий

Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму. А називали випечених пташок жайворонками, бо за давніми легендами ця пташка народилась із сонячного жару. Вона прокидається із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає, що вже прийшла весна!

Отож ,вибігали діти в двір з пташками в руках, весело стрибали і промовляли закличку:

Пташок викликаю

З теплого краю.

Летіть, соловейки,

На нашу земельку!

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки.

        (Діти з пташками промовляють закличку).

            Учень

 Ось так, в красі земній, Богом даній,

приходить до людей Весна.

Невтомна молода господиня,

яка супроводжує всілякі творива людські.

       Пісня «Весна»

              Учень 

А зараз ми з вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули на зиму.

              Ведмідь

Гу-гу-гу, щось довго це триває,

Холодний вихор завіває,

Зимі не видно ще кінця -

Хотів би вже збудитись я.

              Їжак

Це правда ,досить сну,

І я вже мрію про весну.

                Фіалка

Що клопіт вам це й я признаю,

Та важко і в підземнім краю.

Всім нам беззахисним квіткам.

Як довго стужа потриває,

Коріння нам позамерзає.

То на весні ми не зійдемо,

Від стужі марно пропадемо.

               Лисичка

Мороз прислав мене сюди

Й велів усім переказати,

Що довго будете ви спати.

Бо каже він і кажуть люди,

Що ніби вже весни не буде!

Що від тепер зима з  снігами

Вже пануватиме над нами.

            Посланець весни

Не тратьте віри, ні надії!

Лягайте і відпочивайте,

Весни ясної дожидайте!

Я вже подбав, сніги упали

І землю всю поприкривали,

Щоб вас мороз не досягнув,

Весну просив я – не забув,

Щоб цього року не барилась,

Щоб вас будити поспішилась!

               Учениця

Утікай, утікай біла зимонько,

 Вже нема, вже нема в тебе силоньки!

 Йде весна, йде весна – чарівниченька,

 Потемніє, почорніє твоє личенько!

                 Учениця

Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші,

 приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько,

 втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

                 Зима

 Ти перемогла, сестрице!  (віддає ключ). Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею. Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

Що ж, прощавайте любі діти!

За зиму ви поздоровіли,

 Пішли на користь і мороз, і сніг

 І щічки ваші так порожевіли,

 Неначе маки розцвіли на них!

 Прощавай і ти, Весно-красна,

 Прощаюсь з вами усіма.

 Здорові будьте! Через рік я знову

 Свою вам казку принесу зимову!

               Весна (бере ключ).

Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я всім навію

Рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї пам’ятали!

 Як тут серцю не радіти,

 Як мені тут не співати,

 Коли бачу я, що діти

 В честь мою зібрали свято.

 Мабуть, вам цікаво дуже,

 Хто є хлопчики оці?

 Познайомтесь, любі друзі,

 Це - весняні місяці.

 (Місяці вклоняються) 

        БЕРЕЗЕНЬ

 Звуть всі Березнем мене.

 Лише зимонька мине,

 Тепле сонце викликаю,

 Хай земельку зігріває.

 А берізкам білокорим

 Навіваю сни чудові,

 Щоб діточкам сік давали,

 Справно їх оздоровляли.

             КВІТЕНЬ

 Я зовусь в народі Квітнем,

 Бо в мій час найперші квіти

 Бачать люди на землі.

 Це і проліски малі,

 I пахуча сон-трава,

 І фіалочка мала

 Ряст, що килимом зацвів.

 I «ліхтарик»-горицвіт.

            ТРАВЕНЬ

 Я – ясний і теплий Травень,

 Одягаю землю в трави,

 А сади в рожевий цвіг,

 Щоб казковим був наш світ.

 Я дарую вам тюльпани,

 Що розквітли полум'яно,

 Ніжність їхніх пелюсток,

 I півонію, й бузок.

          Весна

 Так, синочки-місяці,

 Ви, звичайно, молодці.

 Тож скажітъ нам, любі діти,

 Чим зібрались нас зустріти?

             Учениця 

 Любий Березень і Квітень,

 Мила Весно, теплий Травень,

 Заспівають наші діти,

 Гарну пісню привітальну.

(Виконання пісні «Веснянка»)

                Учениця 

Добігає кінця наше свято,

Прощаватись настав уже час.

До побачення! Будьте багаті!

Хай Господь береже усіх вас!

               Пісня «Дівчина-Весна»