Контрольні роботи з літературного читання 2 клас

Контрольні роботи з літературного читання

2 клас

Аудіювання

Як Миколка став хоробрим

Миколка прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися на дерево. Щось зацікавило їх там. В очах дівчаток хлопчик помітив тривогу.

Коли це знялася пташка, забилася, запищала тривожно. І тої ж миті перед лавкою щось упало.

Миколка зрозумів: пташеня випало з гнізда, а мати його тепер у розпачі.

Одна дівчинка взяла пташеня й каже:

— Якби ж це хто сміливий був зараз у школі... він би поліз на дерево й поклав пташеня в гніздо.

Миколка був дуже боязкий, але слова дівчинки вразили його. Невже вона вважає його боягузом?

— Я полізу,— сказав Миколка.

— Ти? — запитали дівчатка й з подивом глянули на хлопчика.

Миколка поклав пташеня за пазуху й поліз на тополю. Від страху в нього тремтіли руки й ноги, але він ліз усе вище й вище. Поклав Миколка пташеня в гніздо, а сам спустився додолу.

Дівчатка дивилися на нього захоплено.

(В. Сухомлинський)

(150 слів)

1. Кого Миколка зустрів біля школи під високою тополею?

     А. Двох хлопчиків.

     Б. Двох дівчаток.

2. Що випало з гнізда?

     А. Маленьке пташенятко.

     Б. Пташине яєчко.

3. Що відчував Миколка, коли ліз на дерево?

     А. Від страху в нього тремтіли руки і ноги.

     Б. Він був спокійний, бо зовсім не хвилювався.

4. Як дівчатка дивилися на Миколку?

     А. Зі страхом.

     Б. Захоплено.

Суниці для Наталі

У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється. Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама й каже:

Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора, рум'яна... Понеси їй суниць, Андрійку.

Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і сказав мамі:

- Соромно мені, не понесу.

- Чому ж тобі соромно? - дивується мама.

Андрійко й сам не знає, чому йому соромно. Наступного дня він все ж узяв із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:

- Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум'яні.

Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне. Щічки її стали червоні, як мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:

- Дякую...

- Чому ж це щічки у неї стали рум'яні? - подумав Андрійко. - Вона ще не їла суниць...

1. Як звали дівчинку, яка довго хворіла?

    А. Наталя.

    Б. Оленка.

2. Що треба було їсти дівчинці, щоб одужати?

     А. Хліб з маслом.

     Б. Мед і суниці.

3. Чи приніс Андрійко дівчинці суниць?

     А. Ні, бо йому було соромно.

     Б. Так, бо йому дуже хотілося це зробити.

4. Чому у Наталі щічки стали рум’яними?

      А. Тому що вона скуштувала суниць.

      Б. Тому що їй була приємна увага хлопчика.

Перше яблучко

       Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька мовчки собі росла.

       Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками, що спершу ніхто їх і не помітив.

        Скільки радості вони дали дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, які вони будуть доспілі.

         Одного разу здійнявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє.

         І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім мама розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли!

       Рости, яблунько, принось нам радість!

(152 слова)                                     Наталія Кидисюк  

1.       Скільки років не родила яблунька?

    А. Три роки.          

    Б.  Десять років.

2.       Улітку з-під листочків раптом зажовтіли.

   А. Три яблучка.          

   Б. П’ять яблучок.

3.   Яблучка підростали, робилися більшими.

    А.  Діти зірвали їх.

    Б  Ніхто не наважувався їх зірвати.

4.    Як вчинили з останнім яблучком?

     А. Віддали мамі покуштувати.

     Б. Розділили на рівні частини між усіма.

 

Казка про липку і зажерливу бабу

(уривок)

   Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба й каже:

-  Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.

-  Добре, - каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.

    Приходить дід до лісу, вибрав липку. Тільки замахнувся сокирою, щоб  рубати, коли чує  -  липка каже людською мовою:

-          Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!

    Дід із переляку й  сокиру впустив. Постояв, подумав та й пішов додому.

Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:

- От який же ти дурень! Піди зараз до липки й попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находилися з тобою?

-  Та  як так, то й  так,-- каже дід.

  Надів шапку та й пішов. Приходить до липки та й каже:

-  Липко, липко, казала баба, щоб ти дала нам конячку з возом.

-  Добре, -  каже липка. — Іди додому.

Приходить дід додому, а біля хати стоїть уже віз, і конячка біля нього прив΄язана.             (157 слів)

1. Як жили дід і баба?

    А. Бідно.

    Б. Багато.

2. Для чого баба послала діда у ліс?

   А. Вирубати липку.

   Б. Назбирати грибів.

3. Яка пригода трапилася з ним у лісі?

   А. Він зустрів вовка.

   Б. З ним заговорила липка.

4. Що зробив дід?

   А. Зрубав липку.

   Б. Він перелякався і пішов додому.

ТЕКСТИ ДЛЯ ЧИТАННЯ ВГОЛОС

Соромно перед соловейком

      Оля і Ліда надумали сходити до лісу. Йшли та йшли, в дорозі стомились і сіли на траві перепочити.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка та й підобіда­ють. Коли це на дерево сів соловейко і заспівав. За­чаровані його чудовим співом, Оля й Ліда сиділи й бо­ялися поворухнутись.

      Аж тут він замовк.

      Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ. Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й поклала до сумки.

-         Навіщо ти зібрала сміття? — запитала Оля.

 Це ж у лісі... Ніхто не бачить...

-         Соромно перед соловейком... — тихо відповіла Ліда.

       (97 слів)                   Василь      Сухомлинський

 

Запитання

1.    Про кого розповідається в тексті?

2.     Куди пішли дівчатка?

3.     Що вони зробили, коли стомились?

4.     Хто зачарував дівчаток своїм співом?

5.     Чим закінчилось оповідання?

6.     Хто, на твою думку, вчинив правильно? Чому?

Хто дужче любить

     Були якось Петрик з Миколкою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі — ну як не взяти? Понесли хлопці їжа­ків додому, кожний до себе.

         Минуло кілька днів. Знову зустрілись хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петрик хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір’я намостив у коморі, мало не голки йому чистить.

-         А ти що зробив для свого їжака? — питає.

-         Нічого, — похмуро відповів Миколка.

-         От бачиш, — сказав Петрик, — не любиш ти свого їжака.

-         Ні, люблю, — заперечив Микола, — я його до лісу відніс, випустив на волю.

     (105 слів)                        За            Олегом Буценем

 

Запитання

1.     Про кого розповідається в тексті?

2.     Куди пішли хлопчики?

3.     Кого зловили в лісі?

4.     Як доглядав Петрик свого їжачка?

5.     Що зробив Миколка для свого їжачка?

6.     Хто, на твою думку, вчинив правильно? Чому?