Я - педагог і особистість

Автопортрет «Я – педагог і особистість»       Вчитель… Як багато в цьому слові ноток гордості, величі, поваги й розуміння. Я думаю , це ідеальна особистість, тому що вчитель – постійний взірець поведінки способу життя. Учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця.      Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ. Кожен педагог шукає такі стежки до душ дітей,  щоб завоювати до них довіру і викликати інтерес до найпростішого оволодіння знаннями і виховання у собі найкращих людських рис.      Учительська доля особлива, бо вона довірила мені найцінніше у житті – дитячі душі, які треба навчати любові, справедливості, честі. Я – Вчитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Стараюсь бути справжнім педагогом – таким, що поєднав у собі любов до своєї праці і до дітей.      Професія вчителя воістину благородна і складна, це – справжнє покликання душі.      Поклик своєї вчительської долі я відчула з дитинства. Мабуть тому, що мене навчали мудрі,  досвідчені  педагоги. Роки навчання в школі, спілкування з різними вчителями розширили моє уявлення про бажану професію, запалили вогник, який перейшов у полум’я крилатої мрії.     Кожного дня я відкриваю перед дітьми двері у світ знань, впливаю на формування їх життєвої позиції, закладаю основи їхнього майбутнього. Над усе прагну підтримати в учнів жагу до знань, розвинути їх здібності і таланти.     Не всі можуть бути видатними людьми, талановитими художниками, вченими, а ось бути толерантною, чуйною, доброю, вихованою Людиною мають бути всі.      Найбільше щастя для мене –це щасливі очі дітей, в яких світиться розуміння, готовність батьків разом робити важливу справу, співпраця колег.       Я – Учитель і я цим пишаюсь. Вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива, проте  вона вічна. Її ніхто не зможе замінити, тому мене не залишає бажання працювати над собою, вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, постійно бути у творчому пошуку.       На мою думку, сучасний учитель ніколи не повинен спинятися на досягнутому, повинен бути обізнаний у сфері інформаційних комунікацій, адже діти набагато краще сприймають і засвоюють все сучасне і цікаве.       Щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаю, і тих, кого навчаю. Їх треба знати, поважати і довіряти.       « Владико! Ти зробив мене вчителем дітей. Дай же мені мудрість, щоб настанови мої опромінювали їх серця і душі. Дай мені повну чашу любові, щоб поливати нею дітей рясно і невичерпно. Дай мені пильність серця, щоб не упускати рух душі кожної дитини. І нехай душа кожної дитини розкривається, як прекрасна квітка.»( Ш. Амонашвілі)