вівторок, 6 грудня 2016 р.

Здоров'я - найдорожчий скарб людини

Виховна година « Здоров’я – найдорожчий скарб  людини»

   Мета. Допомогти дітям усвідомити , що здоров’я – це великий дар  для людини і  для всього суспільства ,  сім’я – це осередок збереження і зміцнення здоров’я ; виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я.
  Обладнання. Сонечко з промінчиками , загадки , вірші ,таблиці , тести , фрагмент із вірша  К. Чуковського “Мийдодір” , ігри , пісня .

  1.Організаційний момент.
  2.Вчитель.
   - Діти , уявіть собі , що ви заблукали в густому , дрімучому, непрохідному лісі . І ось перед вами з’явилось три дороги . Кожна може вивести з лісу за певних умов .
    Яку дорогу ви оберете і чому саме її ?
  3. Дискусія “ Яка дорога краща .”
    Учні висловлюють свої міркування , роблять відповідні висновки .
  4. Вчитель.
    - Тема сьогоднішнього  заняття :
      ?        - найдорожчий скарб .
   - Як ви думаєте , яке слово тут пропущене ?
  5. Бесіда .
- Чому кажуть , що здоров’я – найдорожчий скарб ?
   ( Відповіді учнів. )
  - Які прислів’я ви знаєте про здоров’я ?
1.    Хто руки миє – той не хворіє
   2 Здоров’я – всьому голова .
   3. Найбільше багатство – здоров’я .
   4. Здоров’я за гроші не купиш .
   5 Праця – здоров’я , а лінь – хвороба .
   6. У здоровому тілі здоровий дух .
   7. Здоровому все здорово .
   8. Бережи одяг , доки новий , а здоров’я - доки молодий .
   9. Неохайній людині – всяка одежа погана.
        Інсценування усмішки:
-       Мамо, яку сорочку ви даєте мені  сьогодні? – гукає Петро з ванної кімнати.
-       З короткими рукавами. А чому ти запитуєш?
-       Щоб я знав доки руки мити.
          Вчитель.
   - Всі ви радієте гарному сонячному дню , теплому дощику , зеленій травичці , гарним квіточкам , веселим пташкам .Із задоволенням їздите на велосипеді, граєте в ігри , бігаєте . Вам неприємно , коли вас ображають , коли чуєте лайку .                      Для того, щоб зміцнювати здоров’я , рости здоровими - потрібно вести здоровий спосіб життя .

    А зараз привітаємо наше сонечко.
 

   1 промінчик: « Режим дня»
Учениця :
   - Подивіться на мене , яка я здорова ,фізично розвинута ,енергійна , життєрадісна . А це тому , що я дотримуюсь режиму  дня .
   - Я сплю не менше 9 годин на добу .
    - Харчуюся в один і той же час .
    - Вчасно приходжу до школи , ніколи не запізнююся .
    - Відпочиваю перед виконанням домашніх завдань .
    - Виконую домашні завдання в один і той же час .
    - Гуляю перед сном на свіжому повітрі .
   - Лягаю спати в один і той же час .

2 промінчик: «Зарядка»
Учні:
Фізкультхвилинка !
Встаньте, діти,  посміхніться,
Землі рідній поклоніться.
І до сонця потягніться,
Веретенцем покрутіться.
Потанцюйте, пострибайте,
Рухи дружно повторяйте.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте. 

3 промінчик: « Чистота – запорука здоров’я»
Учень :
        Правила охайної людини :
* Щодня вставай в один і той самий час, роби зарядку.
* Щодня   вмивайся , чисть зуби вранці та ввечері, мий вуха, шию.
* Мий руки перед їжею , після роботи, відвідування  туалету , регулярно обрізуй нігті.
* Стеж за чистотою одягу , взуття .
* Періодично мий голову , слідкуй за охайністю зачіски .
* Не сміти у громадських місцях .
* Підтримуй чистоту в класі та вдома .

   Сценка “ В гостях у Мийдодіра “ .
    МИЙДОДІР .
    Жило собі хлоп’ятко :
    Брудне ,неначе поросятко .
    Мов , сажа – руки , вакса – ніс ,
   Волосся – то соломи віз .
    Ні разу не помиється ,
   У люстерко не дивиться ,
    До нього сором підійти ,
    Не терпить хлопчик чистоти .
    ( Якби трапилась нагода
    Кинув б його у воду )
    Недаремно всі в провулку
    Кличуть його ...

    ВСІ :   Замазурко .

   ЗАМАЗУРКО .
          Я – веселий Замазурко ,
        У грязюці вся фігурка .
         Там – тарам – тарарам .
        Я сто літ вже не вмивався ,
        За зубну щітку не брався .
        Жоден раз не причесався ,
       Бо ніколи  не бажав .
       - Хто зі мною товаришує ,
       Час даремно не марнує .

      МИЙДОДІР .
            Я – великий Умивальник ,
            Я -   відомий Мийдодір ,
            Умивальників начальник
            І мочалок командир .
           Замазурко об’явився ,
            Разу жодного не вмився .

    УЧНІ .
     - Милом й разу він не вмився ,
    Що воно вже є . І забувся .
    
     - Свої чорні ручки  й ніжки
      Не потер мочалкою нітрішки .
   
      - Не обтерся рушничком .
      - Не чесався гребінцем .

     - Зубну щітку не тримав ,
     Порошок зубний не мав .

       - Ну , а нігті , мов у кішки ,
         Не обрізав навіть трішки .

      Поросятко це ми вмиємо .

     ЗАМАЗУРКО .
   Ой , не треба ,ой , не тріть .
    Дивись , дірки не протріть .

     МИЙДОДІР .
  Треба ,треба умиватись
  Вранці та  ввечері .
  А бруднулям , замазурам
  Сором тут і сором там .
  Я – великий Умивальник –
  Всім відомий Мийдодір .
  Дзеркальце , прийди до нас !

   ЗАМАЗУРКО .
      Невже це я !
    Ото ж бо диво !
  Здається , гарно і красиво !

     МИЙДОДІР .
   Ось тепер тебе люблю я ,
   Ось тепер тебе хвалю я ,
   Нарешті ти , бруднуля ,
   Мийдодіру догодив .
   Треба , треба умиватись
   Вранці та по вечорам .
   А нечистим замазурам
   Сором тут і сором там .

      ЗАМАЗУРКО .
  Буду я щоденно митись ,
  Зуби чистить не лінитись .
  Мийдодір , ти чарівник ,
  Вірний друг і рятівник .
   МИЙДОДІР .
   Якщо є бруднулі серед вас
    То одуматись іще є час .
   Нехай бруднулям це уроком буде
   І як засвоїти його .  
  Не забувайте , друзі , ви того
  Залежати здоров’я ваше буде .

4 промінчик: «Їжа – джерело росту та здоров’я»
Учень :
  Харчування – неодмінна умова нашого життя .Без їжі людина не може жити . З їжею ми отримуємо корисні  речовини , необхідні для роботи мозку , серця , легенів , м’язів.  Від того , яку їжу ми вживаємо , залежить наше здоров’я . Отже , щоб бути здоровими,   потрібно правильно харчуватися .
       Чи слід при виборі їжі орієнтуватися лише на власні уподобання?
        У чіпсах немає вітамінів. Чи варто їсти їх щодня?
       Кока-кола містить багато цукру та речовин, які впливають на перетравлювання їжі. Поміркуйте, чи потрібно пити такі напої щодня?
   А ще у мене є промінчики . Це – вітаміни . Слово вітамін походить від латинського слова “ віта “ – життя . Назва ця не випадкова . Якщо вітамінів не вистачає , людина тяжко хворіє . Вітаміни потрібні для нормального росту і розвитку дитячого організму.

      Сценка « Ми – вітаміни»
.
 Вітамін А
Я вітамін на ім’я  «А».
Хоч невеликого я зросту,
Корисний дуже для дітей,
Сприяю правильному росту,
Нормалізую зір людей.
Мене багато в моркві, сирі,
А також в риб'ячому жирі,
Достатньо в маслі та в томатах,
В цибулі, яйцях теж багато.
                Вітамін В
          Я вітаміном «В» зовуся.
          За справу нелегку беруся,-
          Роботі розуму допомагаю
          Та й про фізичну працю я не забуваю,
          А щоб мене достатньо споживати,
          Горох, хліб житній слід вживати,
          Квасолю, із яєць жовток
          Та м'яса немалий шматок.

Вітамін С
Я теж важливий вітамін.
Звуся «С» - запам'ятайте!
Весь рік мене вживати не забувайте!
Бо і простуді я запобігаю,
І росту вашому сприяю,
Та кровообігу допомагаю.
Живу в томатах і картоплі,
В капусті, навіть в часнику,
А ще у хроні та цибулі,
Продукти ці всім до смаку.
                   Вітамін Д
                А ви про мене не забули?
                Дружіть зі мною ви завжди.
               Моя робота, якщо чули,-
               Зміцнити ваші кісточки.
               А як я звуся, діти?
             «Д». Живу в печінці,
              У житнім хлібі й молоці,
             А також в риб’ячому жирі,
             Хто це вживає – молодці!
Усі
Хто дружить із нами буде,
Той турботи всі забуде.
Виросте міцним, здоровим.
Переможе всі хвороби!
Учениця :
     Щоб здоровим підростати ,
     Треба в їжу уживати
    Овочі та фрукти –
     Вітамінні ці продукти .
     Вітаміни в нас смачненькі :
      І солодкі , і кисленькі .
     Їжте , діти , нас охоче ,
     Кожний , хто , коли захоче ,  
     Щоб були ви здоровенькі ,
     І красиві й рум’яненькі ,
     Щоб росли міцні і дужі ,
     До хвороб були байдужі .

    5 промінчик: «Активний  відпочинок» 
Учень пропонує гру .

  Підсумок.  Гра “ Совонька “

     Вчитель :
   - Діти , що ви дізнались на уроці?
 ( Учні роблять свої висновки )
        
            ПІСНЯ « Вчать у школі »
   Як здоровими нам будь
   І пройти щасливу путь –
   Вчать у школі ./ 3 рази .

   Не хворіти і рости ,
   І здоров’я зберегти ,
   Вчать у школі . / 3 рази

   Як здоров’я зберегти ,
   По життю як пронести –
   Вчать у школі . / 3 рази

   Буть щасливими завжди ,
   І творити , і рости .
   Вчать у школі . / 3 рази

Учні хором :
      - Будьте здоровими !
      - Будьте щасливими !
      - Будьте красивими !
      - Ми даруємо вам здоров’я !

    

       Здоров’я – це сила !
      Здоров’я – це клас !
       Хай буде здоров’я
       У вас і у нас !




Я - педагог і особистість

                                         Автопортрет «Я – педагог і особистість»
      Вчитель… Як багато в цьому слові ноток гордості, величі, поваги й розуміння. Я думаю , це ідеальна особистість, тому що вчитель – постійний взірець поведінки способу життя. Учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця.
     Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ. Кожен педагог шукає такі стежки до душ дітей,  щоб завоювати до них довіру і викликати інтерес до найпростішого оволодіння знаннями і виховання у собі найкращих людських рис.
     Учительська доля особлива, бо вона довірила мені найцінніше у житті – дитячі душі, які треба навчати любові, справедливості, честі. Я – Вчитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Стараюсь бути справжнім педагогом – таким, що поєднав у собі любов до своєї праці і до дітей.
     Професія вчителя воістину благородна і складна, це – справжнє покликання душі.
     Поклик своєї вчительської долі я відчула з дитинства. Мабуть тому, що мене навчали мудрі,  досвідчені  педагоги. Роки навчання в школі, спілкування з різними вчителями розширили моє уявлення про бажану професію, запалили вогник, який перейшов у полум’я крилатої мрії.
    Кожного дня я відкриваю перед дітьми двері у світ знань, впливаю на формування їх життєвої позиції, закладаю основи їхнього майбутнього. Над усе прагну підтримати в учнів жагу до знань, розвинути їх здібності і таланти.
    Не всі можуть бути видатними людьми, талановитими художниками, вченими, а ось бути толерантною, чуйною, доброю, вихованою Людиною мають бути всі.
     Найбільше щастя для мене –це щасливі очі дітей, в яких світиться розуміння, готовність батьків разом робити важливу справу, співпраця колег.
      Я – Учитель і я цим пишаюсь. Вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива, проте  вона вічна. Її ніхто не зможе замінити, тому мене не залишає бажання працювати над собою, вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, постійно бути у творчому пошуку.
      На мою думку, сучасний учитель ніколи не повинен спинятися на досягнутому, повинен бути обізнаний у сфері інформаційних комунікацій, адже діти набагато краще сприймають і засвоюють все сучасне і цікаве.
      Щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаю, і тих, кого навчаю. Їх треба знати, поважати і довіряти.
      « Владико! Ти зробив мене вчителем дітей. Дай же мені мудрість, щоб настанови мої опромінювали їх серця і душі. Дай мені повну чашу любові, щоб поливати нею дітей рясно і невичерпно. Дай мені пильність серця, щоб не упускати рух душі кожної дитини. І нехай душа кожної дитини розкривається, як прекрасна квітка.»( Ш. Амонашвілі)               
Портфоліо вчителя початкових класів Семінської О.Є.

Презентація "Сакральне мистецтво"

презентація "Сакральне мистецтво"

неділя, 4 грудня 2016 р.

"І мене в сім'ї великій..."


                                                                   Усний журнал
                                                        «І мене в сімї великій,
                                                         В сімї вольній, новій,
                                                         Не забудьте …»

   1 ст.     « Сторінки  з  біографії»
           Щовесни, коли тануть сніги,
           І на рясті просяє веселка,
           Повні сил і живої снаги,
           Ми вшановуєм  пам’ять  Шевченка.
Свій усний журнал ми присвячуємо вивченню життєвого і творчого шляху Т. Г. Шевченка.
За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями.  І жили там люди, світ їм було завязано, гооворити заказано.
Україна… В одному вже тільки цьому  слові бринить ціла музика смутку і жалю…
Україна - країна смутку  і краси, країна , де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, героїчної боротьби за волю, прекрасна на весь світ пісня.
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.
Україна – це марні, обшарпані, голодні люди. Поема жалю і смутку…краси і недолі.
Одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить легендарному поетові казкового краю.
Року 1814   9 березня, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях блиснув у вікні хати Григорія Шевченка єдиний на все село вогник, народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.
                      У старій хатині,
                      В кріпака колись,
                      В тихий день весняний,
                      Хлопчик народивсь.
                      У тяжкій неволі
                      Ріс малий Тарас,
                      Він не вчився в школі,
                      Він ягнята пас.
Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатинку край села !
Мене там мати повивала,
І повиваючи ,співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину…В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло…
          Знесилені тяжкою працею на панщині, кріпаки вмирали рано. Коли Тарасові було 9 років, померла його мати.
           Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося 11 років, помер батько.
          Тяжкою тоді була доля сиріт. Тому такими безрадісними були спогади поета про своє дитинство.
 Вірші  Т. Шевченка «Доля», «Ти не лукавила зі мною», «Мені тринадцятий минало»
                                                        Сценка
Тарас: Ти у вінку найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще чобітки  справлю зі срібними підківками.
Оксана: Срібними?
Тарас: І золотими дзвіночками в закаблуках.
Оксана: Ще ні в кого таких не було.
Тарас: А в тебе будуть.
Оксана: За що їх справимо?
Тарас: Одібємось від злиднів, тоді й усе буде. А по дзвіночках угадаю - ти йдеш. (Оксана вибігає)
Тарас: Ми вкупочці колись росли,
             Маленькими собі любились,
             А матері на нас дивились,
             Та говорили, що колись
             Одружимо їх. Не вгадали
             Старі зарані повмирали,
             А ми малими розійшлись
             Та вже не сходились ніколи.
                                   « Тече вода із за гаю…»
Батьки рано померли, і пішов поневірятися Тарас:пас гусей овець,носив у школу воду, у дяка дрова рубав, дітей глядів. Та була в нього тяга до малювання.
Тарасові вже йшов пятнадцятий рік, хлопця приписують до панської двірні, згодом – козачком у панських  покоях.
Пана переводять у Петербург. З  ним змушений був вирушити і Шевченко, розпрощавшись з рідним селом.
Доля подарувала зустріч у Літньому саду з художником Сошенком. Через нього - знайомство з Гребінкою,Григоровичем, Брюлловим, Венеціановим,  Мокрицьким і Жуковським.
                                            Встала весна,
                                            Чорну землю
                                           Сонну  розбудила,
                                            Уквітчала її рястом,
                                            Барвінком укрила.
                                            І на полі жайворонок,
                                            Соловейко в гаї,
                                            Землю, убрану весною,
                                             Вранці зустрічають.
Тарасові було вручено відпускну. То був найсвітліший день у житті двадцятичотирьохлітнього художника і поета. Воля! Нарешті прийшла жадана воля!
Далі життя Шевченка стало ще важчим. За виступи проти царя його арештували й заслали на 10 років у солдати. Поетові заборонили навіть писати і малювати, але він потайки  писав у так званих «захалявних книжечках».
Там, у далекому засланні, насильно відірваний від рідної України, він часто у віршах згадував своє безрадісне дитинство, життя кріпаків.
                                       Т. Шевченко «Якби ви знали паничі»
Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання і посадив у казахській пустелі. Виросло велике дерево,яке люди назвали «вербою Тараса».
                                        Т. Шевченко « І досі сниться…»         
Помер Шевченко не в Україні , але похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою .
                                        І помер Тарас …
                                        Неволя підрубала сили,
                                        Зашуміли сумно-сумно
                                        По Славуті  хвилі.      
                                        Попливли Дніпрові хвилі
                                       Аж у синє море,
                                       Всьому  світу гомоніли
                                       Про велике горе.
                                       Затужила Україна,
                                       Плакала немало,
                                       Як ховала свого сина,
                                       Пісняра ховала.    
Т. Г. Шевченко прожив лише 47 літ, з яких 24 роки він був кріпаком, 10-в засланні, і лише 13 літ мав волі.
Він був сином мужика, а став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу.
2 ст.                                   «Кобзар»
Книгу «Кобзар» український народ поставив на першому місці серед духовних скарбів.
Коли окраєць житняка
Мені, було, давала мати,
Я мусів спершу показати,
Чи не брудна моя рука.
                        А коло хліба на столі,
                        На самотканій скатертині,
                        Лежала книга,як святиня,
                        Людські надії і жалі.     
То був Кобзар…
Його ніхто не міг, не вмивши рук, узяти,
 Бо він святий - казала мати,
Він смерть народу переміг.
Його, мов хліб, у чорний час
Просили в позички сусіди,
Зціляючи серця завсіди,
Тим словом, що прорік Тарас.
       «Кобзар» - книга невичерпна, книга навіки.
                         «Над Кобзарем» В. Окомаровський
Тихо надворі . Ні вітру , ні хмар.
Ані шелесне верба височенька,
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос  читає Тараса Шевченка,
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
         Вірші Т. Г. Шевченка: «Світає», «Вранці», «Встала весна», «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати»…
Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів.
                                                                                  Вставка
3 ст.                       «Шевченко – художник»
Мистецька спадщина Т. Шевченка налічує близько 1200 робіт.
Художню освіту Шевченко здобув у Петербурзькій Академії мистецтв. Вчителем Шевченка був видатний художник  Карл Брюллов.
У  1840 р. він створив написаний олійними фарбами «Автопортрет».
У 1842 р. Шевченко створив картину «Катерина».
4 ст.                     «Шевченко в Україні»
           «Я так люблю свою Україну убогу»…
           Близько 100 населених пунктів в Україні, де побував Шевченко.
           По Україні Тарас Григорович здійснив три подорожі.
           Перша подорож – це приїзд Шевченка з Петербурга в Україну навесні 1843 року.
           Другий приїзд поета в Україну відбувся навесні 1845 року.
           Третя подорож відбулася влітку 1859 року.
5 ст.                     «Народ про Шевченка»
           Народ творив про Шевченка легенди, прислів’я, приказки, вишивав його портрети на полотні , малював , вирізблював, будував йому пам’ятники. Та найкращим пам'ятником Тарасові було слово народне.
               Шевченкові твори сяють, мов зорі.
                Тарасів заповіт облетів увесь світ.
                Шевченко Тарас наче сонце для нас.
                                                      Частівки про Шевченка
                            Озвавсь Тарасів голос,
                            Та й по всьому світу:
                            Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
Цар боявся слів Тараса,
Рішив закувати,
І в степи поета дальні
Він велів заслати.
Колись бився Дніпр широкий
Об пороги й кручі,
А тепер шумить піснями
Дніпро наш могучий!
На твоїй, Тарас, могилі
Розквітають квіти,
А кругом країна славна
Щастям вічним світить.
Тебе любимо, Тарасе,
Твої знаємо слова,
Україна тебе славить,
Повноцвітна і нова.
6 ст.                   «Пісні, складені на слова Т. Г. Шевченка»
                «Зацвіла в долині», «Тече вода із-за гаю», «По діброві вітер виє», «Думи мої, думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт».
7 ст.                   «Письменники – лауреати  Державної премії  ім. Т. Г. Шевченка»
                Т. Г. Тичина, О. Т. Гончар, В. М. Сосюра, Г. М. Тютюнник, А. С. Малишко, М. П. Бажан, І. Д. Вільде, П. Й. Панч, І. Л. Ле, Л. М. Новиченко, А. В. Головко, Ю. О. Збанацький, В. В. Канівець, О. Е. Корнійчук, О. С. Левада, П. М. Воронько, К. О. Гордієнко, П. А. Загребельний, В. М. Собко, І. Ф. Драч.
8 ст.                   «Ми тебе не забудем, Тарасе».
                    Ю. Рибчинський  «Шлях до Тараса» 
                            В дні перемог і в дні поразок,
                            В щасливі дні і в дні сумні
                             Іду з дитинства до Тараса,
                             Несу думки свої сумні.
                             Іду крізь свята і крізь будні,
                             Крізь глум юрби і суєту,
                             Ні, не в минуле, а в майбутнє
                             До тебе я  Тарасе йду.
                                              Коли в душі моїй тривога,
                                              Коли в душі пекельний щем,
             Іду до нього, до живого,

             У Всесвіт віршів і поем.

            І в дощ, і в сніг карбую кроки,

             І чую, дивлячись в блакить:

            Реве та стогне Дніпр широкий,

            Щоб розбудити всіх, хто спить.
                               Я не один іду до нього –
                               Ідуть до нього тисячі,
                               Неначе грішники до Бога
                               Свої печалі несучи,
                               І доки в римах Заповіту
                               Вогонь поезії не згас,
                               Той рух до сонця не спинити,
                                Бо зветься сонце те -Тарас!                                                              Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля,
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
                               У росяні вінки заплетені суцвіття
                               До ніг тобі, титане, кладемо.
                               Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
                               Тебе своїм сучасником звемо.                                                     Живи, поете, в бронзі і в граніті,-
Живи, поете, в пам’яті людській,
Живи в піснях, живи у «Заповіті»,
У слові праведнім, у славі віковій!
                            І кожен раз, в весняний час,
                            Всі українські діти
                            Згадають: нас любив Тарас!
                            Йому дарують квіти.
Сповнить Тараса заповіт
                                 Ніхто з нас не забуде,
І хоч минуло сотні літ,
Він завжди з нами буде.

            Пісня  «Заповіт»