Поради Матері Терези щодо виховання дітей

Поради від блаженної Матері Терези щодо виховання дітей

           1. Будьте уважні до того, що ви говорите своїм дітям. Дорослі недостатньо контролюють свої висловлювання, коли розмовляють із дітьми. Деякі батьки звертаючись до дитини, називаючи її поганими словами: ледарем, дурнем, нездарою. Цим батьки і вихователі гублять дітей… Діти, піддаючись навіюванню, через деякий час дійсно стають недопитливими, ледачими і нездатними.

            2. Не треба лякати дітей чудовиськами, вовками, поліцією. Це не зробить їх ні розумнішими, ні добрішими.

            3. Виховуйте дітей, подаючи їм бездоганний приклад. Діти не люблять повчань і нотацій, вони хочуть бачити ваші вчинки, а не слухати ваших слів.

           4. При будь-яких обставин намагайтеся бути на висоті в очах своїх дітей. Не варто виставляти на показ свої слабкості і недоліки. Коли батьки дозволяють дітям бачити їх слабкості, діти хвилюються, втрачають орієнтацію, оскільки їм, як правило, нема більше на кого покластися.

           5. Знаходьте можливість як підтримати свою дитину, а не «опустити». Дитина відчуває себе маленькою та слабкою і хоче мати над собою непорушний авторитет, що її захищає. Дитина завжди шукає у батьків фізичної та психологічної підтримки.

           6. Краще ніколи не бити дитину. Хоча, в крайньому випадку, якщо вона цього справді заслуговує, покарання їй нe зашкодить, але будьте обережні! Ніколи не карайте дитину, якщо ви злі. Тому що так залишите в її пам’яті враження ненависті, злоби, а не справедливості. А для справжнього виховання дитина повинна відчувати, що ви справедливі і тому маєте рацію, караючи її.

           7. Якщо вам і доводиться покарати дитину, не виражайте ні злоби, ні ворожості. Дитина швидко забуде ляпаса, проте ніколи не забуде ваш погляд, повний ненависті і злоби. Ваші покарання повинні бути продиктовані не тим, що у вас «увірвався терпець», а бажанням дати зрозуміти дитині, що для її ж блага існують правила, яких потрібно дотримуватись.

           8. Робіть все для того, щоб діти не втратили до вас довіри. Діти повинні безмежно довіряти своїм батькам і підкорятися їм. Це одне з основних правил виховання дітей у дружній і люблячій сім’ї. Так поводився Ісус в Назареті, тридцять років підкоряючись своїм батькам.

Як жити гідно: 10 “не можна” від Василя Сухомлинського

Як жити гідно: 10 “не можна” від Василя Сухомлинського

        1.Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли – ти добре знаєш про це – старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

        2.Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, – патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

        3.Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо з старшими; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придерж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не образити.

        4.Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

        5.Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, – кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

          6.Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

          7.Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, – нелюдяне, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.

         8.Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшися з ними, не дочекавшися від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

          9.Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний, невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

         10.Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.