Родинне свято

Люблю Бога , тата, маму, люблю всю родину

Гостей ми радо зустрічаєм

Пахучим пишним короваєм,

Вклоняємося до землі

Та зичим щастя від душі.

2. Добрий гостю наш , приймай

Золотистий коровай.

Хлопчик. Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив очі й на своїй щоці відчув теплий промінь сонця. Я подумав: « Який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло й тепло».

Дівчинка. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила очі й побачила, що біля мене стоїть моя мама. І я подумала: «Який добрий Бог, що дав мені маму , яка дарує мені тепло й любов свого серця».

Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам найбільший скарб на землі – наших матерів.

Дівчинка. Який добрий Бог , що дав нам мужніх і сильних батьків , братів , сестер, бабусь і дідусів.

Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам сім’ю, родину , рідну землю.

Пісня про родину

Сьогодні ми зібралися разом на родинне свято , щоб краще пізнати і

зрозуміти одне одного.

Сім’я відіграє найважливішу роль у вихованні дитини. Сім’я – це святий

вузол , яким пов’язані всі члени родини . І чим міцніша родина , тим міцніша дружба в сім’ї. А як же народилася сім’я ?

Мільйони років тому, коли Земля ще була зовсім юною , зустрілися двоє .

Вони покохали одне одного й вирішили жити разом.

Це – чоловік і жінка.

« Хто народжуватиме дітей?» - запитав чоловік жінку.

Вона відповіла : « Я».

« Хто їх доглядатиме й виховуватиме їх ?»

« Я»

« Хто берегтиме сімейне вогнище?»

«Я»

«А хто ділитиме зі мною радощі й розчарування ?»

« Я , я , я , я , я , я , я» , - промовила жінка.

1. Сім «я» прозвучало з вуст жінки. Так і народилася на землі перша сім’я.

Ведуча 1. Найбільшим дарунком Господа для людини – є сім’я . Це той оберіг, куди повертаєшся з далекої дороги , те місце , де можна спочити , зігріти душу . Згадую слова Огієнка , що « Сім’я - це домашня церква , на якій стоїть цілий світ». І справді,

« Немає сім’ї – нема держави», « Без сім’ї немає щастя на землі» - говорить українська мудрість.

Ведуча 2. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра , тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю , берегти пам’ять свого роду.

Читець. Життя по - різному складається в людини,

Бо це вже як судилося кому,

В одних воно , як пісня лебедина ,

А в інших… наче зовсім не було.

То наша мова нині про родину ,

Про дітвору й поважних їх батьків,

Про те, що має кожен з вас чудових доньку й сина

І хай так буде упродовж усіх віків.

Ведуча 1. Тут на рідній землі , наша святиня , скарбниця наших почуттів – сім’я.

Тільки у своїй родині , у сім’ї ми відчуваємо найбільшу радість життя - святе почуття: ми потрібні і близькі один одному.

Ведуча 2. Сьогодні на наше свято ми запросили отця Ігоря і отця Ярослава. В чому саме рецепт сімейного щастя ?

( Запрошуються до слова священики.)

Ведуча 1. Кажуть , що на світі багато нерозгаданих таємниць , і одна , найбільша з поміж них , - любов до батьків і дітей.

Ведуча 2. Батько і мати у дитячій долі - це тих два гарячих сонця , які дарують любов , щастя , добро і тепло.

Пісня «Родина»

Ведуча1. Батьки і діти - серця одні ,

Батьки і діти - душі одні .

Батьки і діти - страждань політ ,

Батьки і діти - родини цвіт.

Ведуча 2. Припорошує скроні сивина нашим батькам , і кожна сива волосинка говорить про те , що не завжди слухаються їхні діти. І болить серце наших матерів і батьків.

Інсценівка вірша « Домашній твір» А. Костецького

Автор. Вітько – бідак страдає так,

Аж здригає ногами!

Він - за столом,

Він пише твір:

«Я помагаю мамі !»

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно ,

Але нічого - хоч умри ! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка , в магазин сходи за сірниками.

Син. Ідея !

Автор. Вигукнув синок.

Син. Ну й морока !

Сама іди ! Я твір пишу –

Роблю важкі уроки.

Автор. І мама вийшла … А Вітько швиденько пише в зошит.

Син. (пише) « Я в магазин завжди ходжу , коли мене попросять…»

Автор. Хвилин за 10 мама знов з’являється у дверях.

Мама. Вітюнь , картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син. Сама начисть!

Автор. Кричить Вітько, Та так , що ледь не лопне.

Син. Я твір пишу ! Я – зайнятий ! Сама чисти картоплю!

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син. (пише) « Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок…»

Автор. Радіє син.

Син. Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

Автор. І геть не думає про те , що він радіє марно.

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все що тобі дають батько й мати - це їхня праця , піт, втома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька - твоє життя , працьовитість, любов до науки , повага до старших.

Якщо люди вважають тебе недоброю людиною - це велике горе для твоїх матері і батька. По - справжньому любити їх означає приносити в дім мир , спокій.

Читець

Як мені вас не любити, рідний батьку й нене.

Та ви ж мене згодували і дбали про мене.

Та ви ж мене згодували щирими руками,

Ой, нема – то ніде в світі

Як в батька і мами!

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

Працювать навчився,

Щоб я батькові і ненці

Добре відплатився.

Пісня « Мамина молитва»

Ведуча1. То ж шануймо , друзі , старість сьогодні , завтра і завжди. Молімося за них , щоб Господь всяким добром , здоров’ям та довгим і щасливим життям хоронив від злого , і дав їм силу перемагати всі труднощі.

Читець. Ми з вами живемо добре , маємо батьків , котрі дбають про нас , і нам важко уявити , що тисячі людей страдають не тільки від холоду й голоду , а ще й від того , що не чують теплого слова , їм ні з ким поговорити. І якщо матеріально ми не завжди можемо допомогти їм , то що ж перешкоджає нам хоч морально підтримати їх?

Кажімо більше ніжних слів знайомим , друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів,

Нехай тих слів солодкий мед чиюсь загоїть рану,

Чи перший біль чи то останній –

Коли б то знати наперед.

Кажімо більше ніжних слів, комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке , короткі в нас слова черстві ,

Кажімо більше ніжних слів.

Читець. Не забувайте говорити один одному ласкаві слова.

Від них людина стає добрішою , щасливішою. Крига в серці скресає ,лід тане від добрих , ніжних слів.

Є в нашій мові прекрасні звертання

Добрі і щирі, чудові слова,

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька ,

Я над усе тебе в світі люблю.

Пестить, ніжить і голубить,

Розуміє, дуже любить.

Я до неї пригорнуся,

Бо вона моя матуся.

Я і до тата умію звертатись.

Хочу в словах передати тепло ,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його серце цвіло.

Тату, татусеньку , таточку , тату .

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку , хочу тебе я обняти ,

Ти - мій порадник , заступник і друг.

Добрий, дуже справедливий,

Біля нього ми щасливі.

Знає, вміє він багато.

Гордимося, це наш тато.

Я й до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю , бабуню , бабусю моя!

І до бабусиних рук пригортаюсь

Та відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку :

Діду , дідуню , навчи в світі жить.

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим дзвіночком дзвенить.

Він чимало літ прожив,

На повагу заслужив.

Для матусі він - татусь,

А для мене він – дідусь.

Хитрі очі, дві косички.

У веснянках ніс та щічки.

Непосида невеличка

Називається сестричка.

З ним ніколи не сварюся,

Іграшками поділюся.

Буду з ним дружити, гратись,

Бо це мій рідненький братик.

Пам’ятайте про прекрасні звертання і ви побачите , що світ зміниться.

Пісня про матусю

«Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти», - говорить українська мудрість.

Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім уберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, але й від нас, дітей.

Ведуча.

Тому ми, діти, повинні дбати про своїх батьків, берегти їх, бути хранителями та примножувачами славних родинних традицій. І хоч ми ще не зовсім дорослі і нам ще далеко до старості, ми повинні пам’ятати народну мудрість: «Все, що робиш для когось, робиш для себе». Все повернеться до вас, зроблене вами, - і погане, і добре.

Ведучий.

Сім’я, родина і Батьківщина - це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла, і все життя пов’язано із землею, де вона народилася, зросла… Куди б не закинула її доля, вона завжди подумки з Батьківщиною.

Пісня «Українська родина»

Ведуча 1. Ой роде наш красний , роде наш прекрасний

Не цураймося , признаваймося ! Не багацько ж нас є.

Ведуча 2. Так , звичайно, не багацько нас є . Скільки наших українців виїхало на край світу шукати кращої долі. Але рідна земля чекає їх з далекої сторони.

Читець. Криниця при дорозі край села,

І журавель похилений над нею.

Хоч би куди дорога завела ,

Думки наші із рідною землею.

Бо тут наш дім , і тут наша рідня

І тут священні предківські могили.

Душа наша не прожила б і дня

Без рідної землі , яка нас всіх зростила.

Ведуча 1. Сім’я - це пам’ять т роду , а рід – запашна гілка на кроні української державності.

Ведуча 2. То нехай же з року в рік , із століття в століття пишно розквітають крони наших плодових дерев , нехай коріння їхні будуть міцними і дужими від діда до прадіда , від батька до сина , від матері до дочки.

Ведуча 1. Дай Боже , щоб кожному роду тай не було переводу. Хай в кожній родині все ладиться , прибавляється , множиться і додається , усміхається радість. Хай чарує всіх ніжність і п’янить любов до матері , до батька , до рідної землі, на якій ми живемо і ростимо своїх дітей.

Читець. Сім’я , мов сонечко , зігріває людину від народження і до кінця днів. І тому дуже важливо , щоб у родині панували злагода і повага до всіх її членів. Як говорить Заповідь Божа : « Шануй отця свого і матір свою - добре тобі буде і довго житимеш на землі».

Читець. Люблю Бога , тата, маму, люблю всю родину.

Люблю щиро нашу рідненьку хатину.

І нема на світі друга , як батько і мати.

Та й милішої над рідну я не знайду хати.

Не скупіться на теплі слова ,

Бо у світі так мало тепла

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцнюють крила , щоб літати,

Не забувайте про рідних маму й тата

Та встигни добре слово їм сказати ,

Допоки ти живеш у рідній хаті.